Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року Справа № 910/33041/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Васищак І.М. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Лутугинський", м. Київ (далі -Товариство),

на рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2016

зі справи № 910/33041/15

за позовом Товариства

до державного підприємства "Енергоринок", м. Київ (далі - Підприємство),

про спонукання до продовження дії договору,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, м. Київ (далі - НКРЕКП).

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Севост'янова С.С.,

відповідача - Стилик О.Ю., Стос В.К.,

третьої особи - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про спонукання Підприємства до продовження дії договору від 04.04.2014 № 10383/17 (далі - Договір).

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.03.2016 (суддя Босий В.П.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 (колегія суддів у складі: Дикунська С.Я.- головуючий, Алданова С.О. і Коршун Н.М.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скаргу мотивовано порушенням і неправильним застосуванням господарськими судами у вирішенні спору норм матеріального і процесуального права.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу Підприємство зазначає про помилковість та невідповідність доводів Товариства нормам чинного законодавства і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Від НКРЕКП відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

Підприємством та Товариством було укладено Договір, відповідно до умов якого:

- Товариство зобов'язується продавати, а Підприємство зобов'язується купувати електроенергію, вироблену Товариством, та здійснювати оплату відповідно до умов цього договору (пункт 1.1);

- Товариство зобов'язується продавати, а Підприємство зобов'язується купувати вироблену електроенергію в точках поставки - на межі балансової належності електричних мереж, що визначені в актах розмежування балансової належності електричних мереж (додаток № 3 до цього договору). Точки обліку електричної енергії наведені у додатку № 1 "Перелік місць встановлення приладів та систем розрахункового обліку". У разі змін у схемі обліку сторони вносять відповідні зміни до додатків №№ 1 та 2 до цього договору (пункт 2.2);

- сторони погоджуються з тим, що у Договір та його додатки, у разі необхідності, можуть бути внесені зміни та доповнення за взаємною домовленістю сторін (пункт 8.1);

- Договір вступає в силу з 16.04.2014 та діє до 31.12.2014 (пункт 8.6);

- Товариством застосовується порядок стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії на дату введення в експлуатацію об'єктів електроенергетики, які виробляють електроенергію з альтернативних джерел енергії. На весь термін застосування "зеленого" тарифу закріплюється вимога щодо закупівлі всієї електроенергії, виробленої на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- або малими гідроелектростанціями), і не продану за договорами безпосередньо споживачам або енергопостачальним компаніям, за встановленим "земельним" тарифом, а також щодо розрахунків за таку електроенергію в повному обсязі, у встановлені строки та грошовими коштами в порядку, установленому законом (пункт 8.12).

Додатковою угодою від 23.12.2014 № 1087/04 до Договору продовжено строк його дії до 31.12.2015.

Листами від 10.09.2015 № 09-2015/001-10 та від 24.11.2015 №11-2015/001-24 позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти додаткову угоду до Договору з метою продовження строку його дії до 31.12.2029 у зв'язку з тим, що Товариство відповідно до Закону України "Про електроенергетику" має спеціальний статус як суб'єкт, що виробляє електричну енергію з відновлювальних джерел, для якого на державному рівні закріплені окремі гарантії, у тому числі на весь час дії застосування "зеленого" тарифу.

У відповідь на вказану пропозицію відповідач відмовився від укладення з позивачем додаткової угоди з посиланням на те, що Підприємство не може здійснювати купівлю та оплату електричної енергії, виробленої на обладнанні, яке знаходиться на неконтрольованій території.

У Підприємства відсутні правові підстави для купівлі електричної енергії у Товариства як у виробника електричної енергії, устаткування та/або енергетичне обладнання якого знаходяться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Підприємство у своїй діяльності не вправі підміняти уповноважений державний орган (у даному випадку НКРЕКП, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Кабінет Міністрів України) та приймати на власний розсуд рішення щодо розпорядження спірними коштами, оскільки такі дії виходять за межі відведених йому законодавством функцій (повноважень).

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав у Підприємства для укладення з Товариством додаткової угоди до Договору та продовження строку його дії до 31.12.2029.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про електроенергетику" енергія - електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

Конституційний Суд України у Рішенні від 12.02.2002 № 3-рп/2002 зі справи №1-7/2002 (справа про електроенергетику) зазначив, що електроенергія є специфічним товаром, який виробляється і споживається одночасно, її слід розглядати як спільну власність усіх учасників енергоринку.

Згідно зі статтею 15 Закону України "Про електроенергетику":

- купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких перевищують граничні показники (крім випадків, передбачених цим Законом), та весь її оптовий продаж здійснюються на оптовому ринку електричної енергії України. Функціонування інших оптових ринків електричної енергії в Україні забороняється (частина перша);

- електрична енергія, вироблена на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), може бути реалізована на оптовому ринку електричної енергії України, за договорами зі споживачами або за договорами з енергопостачальниками (частина четверта);

- оптовий ринок електричної енергії України у кожному розрахунковому періоді зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, та здійснювати повну оплату вартості електричної енергії, виробленої на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за "зеленим" тарифом незалежно від величини встановленої потужності чи обсягів її відпуску (частина п'ята).

Статтею 151 Закону України "Про електроенергетику" визначено особливий порядок розрахунків на оптовому ринку електричної енергії - всі кошти за спожиту електричну енергію вносяться виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання відкриті в установах уповноваженого банку. З поточного рахунку зі спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії зазначені кошти спрямовуються енергогенеруючим компаніям та іншим суб'єктам господарської діяльності, які провадять продаж електричної енергії оптовому постачальнику електричної енергії згідно з алгоритмом, встановленим НКРЕКП.

26.04.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про електроенергетику" щодо особливостей регулювання відносин у сфері енергетики на території проведення антитерористичної операції" № 284-VIII, яким викладено у новій редакції статтю 23 Закону України "Про електроенергетику" та визначено, що Кабінет Міністрів України встановлює особливості регулювання правових, економічних та організаційних відносин, пов'язаних з продажем електричної енергії з оптового ринку електричної енергії України на тимчасово окуповану територію та на територію, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, визначається Кабінетом Міністрів України.

07.05.2015 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 263 "Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження", якою з 01.05.2015 врегульовано порядок купівлі-продажу електричної енергії, переміщеної з території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, на іншу територію України та/або з контрольованої території на неконтрольовану територію.

Підпунктами 1 та 6 пункту 8 даної постанови Кабінету Міністрів України визначено, що оптовий постачальник не здійснює купівлі та оплати електричної енергії у виробників електричної енергії, що провадять діяльність на неконтрольованій території, крім купівлі різниці перетоків електричної енергії. Оптовий постачальник (Підприємство) здійснює відповідно до законодавства погашення заборгованості за закуплену у виробників електричну енергію та послуги за диспетчерське (оперативно-технологічне) управління і передачу електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами.

08.05.2015 Міністерством енергетики та вугільної промисловості України видано наказ № 273 "Про затвердження переліку виробників електричної енергії", відповідно до якого Товариство належить до виробників електричної енергії, устаткування та/або енергетичне обладнання яких знаходяться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

З огляду на приписи Закону України "Про електроенергетику", постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2015 № 263, наказу Міністерством енергетики та вугільної промисловості України від 08.05.2015 № 273 та з урахуванням встановлених фактичних обставин справи суди попередніх інстанцій, з'ясувавши, що: у Підприємства відсутні правові підстави для купівлі електричної енергії у Товариства як у виробника електричної енергії, устаткування та/або енергетичне обладнання якого знаходяться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження; укладення відповідної додаткової угоди до Договору та продовження його дії до 2029 року суперечило б приписам закону, - дійшли не спростовуваного доводами касаційної скарги висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Водночас перевірка доводів касаційної скарги, пов'язаних із встановленням обставин даної справи та здійсненням оцінки доказів у ній, перебуває поза визначеними статтею 1117 ГПК України межами перегляду справи в касаційній інстанції, яка згідно з частиною другою цієї статті не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 зі справи № 910/33041/15 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Лутугинський" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Васищак

Суддя В. Палій